From the «Attack of snails» project. 2013 — 2015

Чи є щось спільного у ціх беззахистних мешканців планети Земля. Равликів та людей. І зокрема якщо ці люди є наприклад українці? Сподіваюся що це питання не для риторики. Та чи може бути із цього питання привід для дискусії?
Лунає пісня про Мелінду. Мабуть вона кохала. Її теж. І мешкала вона не у Києві. І не приїджала вона зі Жмеринки. Але проникливоий голос Байрона кличе її до себе.
Напевно колись раніше вона не була революційно налаштована. Вона мріяла про щасливе кохання, а не про барикади. Це вже факт. Де вона мусить волонтером ходити з червоним хрестом на білому тлі. Роздавати пігулки. І очікувати невідомості. З якої на неї разом з іншими може бути здійснений напад. Що їй думати і про що мріяти? Її коханий пішов за межі їхньої спільної барикади в атаку на несправедливість. Ту дику та волаючу несправедливість, яка оточила їх та таких самих як вони. І подіватися від безвихіддя нема куди. Тільки на барикади. В ту нерівну пекельну борню. Цей бій дуже нерівний. Там за межами мілітарна сила. Безжальна та екіпірована як треба. Та сумнівна підтримка цих одвічних балакунів і скоріше зрадникив. А ще там холоднеча. Яка чомусь примхливо зачаїлася в очикуванні сигналу. А може не надійшла вказівка? Чи то хвороби ще не підійшли щільною стіною..........І ці ночі. Нічне вартування. Тільки ти та друзі які здобуваються тут у випробуваннях та коли загроза постала чітко перед усіма. І нема часу на пустощі. Все тепер на повному сер ьозі. Бува. Трапляються сни в незручностях того життя. Чи то палатка, чи якесь непристосоване приміщення на долівці. Посеред гасел. Якась певно відключка і ти поринаєш у щось маревне. Думаєш про що зараз буде сон. Але коли раптом сон вже обірвано сигналом до борні. Розумієш. Той сон раптово має продовження. І то не просто . Я ж мріяла про нього! А тут якісь істоти. Велетні. Не існуючі. Ніжні. Але виглядають брутально сильними та нездоланними. Ось вони заряджають чимось гармати. Тут вже на танку. А перед тим вони дивним чином опиняються серед автівок у різних фантасгармічних подіях. Перемішаних як цукерки в новорічному подарунковому наборі. Але все дуже достовірно. Документальне відео. Дуже правдиве. Дуже. Є відчуття. Усвідомлення того що і ти частина цього процесу. Невідємна. Ти той самий равлик. Ніжний і лагідний. Але водночас ти надзвичайно потужний. Такий що викликає в людей тільки захоплення та повагу. Неімовірне почуття власної гідності та міці. А іноді це подорожі. Як у вісні так і в реальному вимірі. Якісь ситуаціїї життя. Надприродність. Навпаки. Дуже проста буденність. За сценою. Чи ти відчуваєшся глядачем ток шоу. Раптом ніби платять сімдесят гривень. Бо є режисер, камера, власник каналу. Мікрофон та освітлення. Потім тобі телефонують . Питання просте. Що змінилося у Вашому житті за півроку. І кожен так само почав питати себе вже. Бо змінилося. Є твоя постать. Є бурхливий соціум. Є стосунки. Є паралельність і радикальність в процесах між Вами. Є бажання повернутися назад. Але воно теж втатило сенс. І це вже давно не новина. Бо поняття новини теж втатило сутність. Як тільки народжується, одразу ж це поняття помирає. Залишилося поняття круговерті. Яке має наслідки. Ми в розгубленності. Бо ми вже давно равли. Але нас чомусь пре в атаку. І ми атакуємо все що бачимо…….
2014.

P.S.
Але ж то не все. Якось на фб. А фб- це така штука, де всі чомусь друзі. Навіть ті, хто в реалі не в змозі протягти один одному руки. Так от, трапляється інфа.
Одеса. На тлі війни. Хоче провести своє, а не Київське Бієналє. Гарна і сучасна ідея. Ти собі міркуєш. Ну ти ж митець. Гарний і також сучасний. Матеріал закидується е-майлом. І тобі відповідають ОК. І ось підходить саме та. Народжена в березні 2013-го. І все б нічого. Але ж вона вже не належить художнику. А належить тій самій якій належить ЇЇ Галерея. Равлики у захваті. Бо в Південній Пальмірі, ще точно не були. Та й ЇЇ Галерея також За. Але пів року. То є пів року. Настрій щось вже не той. Відбувається бій словами. Який артист пропустив несвідомо. І не побачив на власні очі. Хтось щось сказав не так. А хтось це не зрозумів. І також відповів. Але ні равли а ні митець. Нічого до пуття не розтлумали. І отримали шанса- пролетіти повз ту подію.
Далі буде........
2015.